ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ КОМПОЗИЦІЙНИХ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ ХОЛОДНОГО СПІНЮВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.31649/1997-9266-2020-150-3-65-72Ключові слова:
структура теплоізоляційних матеріалів, рідке скло, газотвірний агент, поверхнево-активна речовина, активна добавка, наповнювачАнотація
Досліджено закономірності впливу компонентів рідкоскляної композиції на формування пористої структури композиційних теплоізоляційних матеріалів, що включають гранульоване спучене рідке скло і в’яжуче, яке спінюється за допомогою газоутворювача за температури навколишнього середовища. Обов’язковими компонентами в’яжучого є, окрім рідкого скла, газоутворювач, поверхнево-активна речовина і активна добавка. Як активні добавки для виробництва цих матеріалів застосовані в’яжучі наповнювачі — алебастр і цемент, які зв’язують надмірну кількість води, що міститься у рідкому склі, у своїй кристалічній решітці та дозволяють підвищити міцність теплоізоляційних матеріалів. Як газотвірні агенти використано пероксид водню і алюмінієва пудра, що легко диспергуються у рідкому склі. Утворенню стійких пін сприяє не лише введення поверхнево-активних речовин, але й використання полімерних добавок, що підвищують в’язкість системи і механічну міцність піни. Тому як піностабілізотори вибрані ОП-10 і полівінілацетатна дисперсія, які мають хорошу сумісність з рідким склом.
Дослідження структури теплоізоляційних матеріалів проводилось шляхом електронної мікроскопії. В результаті дослідження в залежності від виду і кількості компонентів в’яжучого визначені такі параметри структури спіненого матеріалу: поперечний діаметр пор, коефіцієнт форми пор, ступінь неоднорідності структури матеріалу, а також його загальна пористість і об’ємний вміст закритих пор. Проведені дослідження дозволили визначити оптимальну рецептуру в’яжучого для виготовлення цих матеріалів, яка задовольняє основній вимозі — виникнення активних центрів повинно відбуватися в мить, коли диспергування газу в матриці (рідкоскляній композиції) досягає межі (насичення), завдяки чому утворюється однорідна дрібнопориста структура матеріалу. Утворення рівномірної пористої структури теплоізоляційних матеріалів забезпечує низькі показники їх теплопровідності і високу міцність, що дозволяє ефективно їх використовувати для теплоізоляції різних споруд.
Посилання
М. Ю. Иванов, «Энергоэффективные утеплители в строительстве,» Труды Братского государственного университета, серия: Естественные и инженерные науки, т. 3, с. 161-166, 2012.
Т. Н. Радина, и М. Ю. Иванов, «Использование техногенных промышленных отходов для производства эффективных строительных материалов как способ охраны окружающей среды,» Вестник Белгородского государственного технологического университета им. В. Г. Шухова, № 8, с. 261-262, 2004.
Л. П. Зарубина, Теплоизоляция зданий и сооружений, 2-е изд. СПб., Россия: БХВ-Петербург, 2012, 416 с.
Н. И. Малявский, «Щелочно-силикатный утеплитель. Свойства и химические основы производства,» Российский химический журнал, т. 4, с. 39-45, 2003.
СТБ 1338, Пенопласты жесткие полиуретановые и полиизоциануратные, 2002.
Н. Г. Шплет, Требования к пенопластам, применяемым в качестве термоизоляции строительных конструкций. Л.: Полимерные материалы в гражданском строительстве на Крайнем Севере, 1983, С. 89-92.
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 150
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, оскільки це сприяє продуктивним обмінам, а також швидшому і ширшому цитуванню опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).