АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ СОНЯЧНОЇ ГЕНЕРАЦІЇ В КОНТЕКСТІ ДЕКАРБОНІЗАЦІЇ ПОВОЄННОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.31649/1997-9266-2024-174-3-27-31Ключові слова:
декарбонізація, сонячна енергетика, відновлювані джерела енергії, інсоляція, фотовольтаїкаАнотація
Одним з найважливіших чинників забезпечення декарбонізації економіки та усіх сфер діяльності людства і України, зокрема, є відновлювані джерела енергії (ВДЕ). Серед них особливо вирізняється сонячна генерація або фото-, геліо- енергетика. При цьому Сонце та сонячна енергія — основа життя та невичерпне, найбезпечніше і найекологічніше джерело енергії для людства на віддалену перспективу. Сонячна енергія поширюється, в основному, у вигляді тепла (інфрачервоний ІЧ-спектр) та світла (видимі довжини хвиль). Вона виникає на Сонці в результаті термоядерного синтезу ядер водню (дейтерію, тритію) у важкі ядра гелію, після чого через дефект мас виділяється неймовірно величезна енергія в 7 МеВ на один нуклон. Потік сонячної енергії становить 3,9·1026 Вт, з якого близько 1,7·1017 Вт досягає Землі. Сонце випромінює щодня у напрямку нашої планети 960 мільярдів кВт·год безкоштовної енергії. Така її кількість теоретично може забезпечити енергетичні потреби людства протягом тривалого часу. У статті проаналізовано інноваційні технології сонячної генерації з позицій декарбонізації (девуглетизації), зокрема, для повоєнного відновлення економіки України. Водночас декарбонізація — це обмеження видобутку вуглецевмісних речовин і відповідних природних ресурсів, а також зменшення обсягів викидів парникових газів, зокрема і вуглецевмісних та сажових часток. Альтернативою цьому є всебічне впровадження ВДЕ, і насамперед СЕС. Зазначено, що основою для фотовольтаїки є монокристалічний, іноді полікристалічний та аморфний кремній. Проаналізовано також нові композиції напівпровідників, які є менш затратні, але проблематичні з погляду реалізації у промислових масштабах. Підсумовано, що економіка повоєнної України має відновлюватись виключно в контексті природоохоронних технологій декарбонізації, а також завдяки всебічному розвитку індивідуальних СЕС та інших ВДЕ.
Посилання
М. М. Рожелюк, Досвід використання регенеративних джерел енергії в Україні та країнах Європи. Київ, Україна: НУ «Києво-Могилянська академія», 2022, с. 84-94.
Верховна Рада України, Закон України від 20 серпня 2022 р. Про альтернативні джерела енергії. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555-15#Text .
Й. С. Мисак, О. Т. Возняк, О. С. Дацько, і С. П. Шаповал, Сонячна енергетика: теорія та практика. Львів, Україна: НУ «Львівська політехніка», 2014, 340 с.
Н. Присяжнюк, Втрати та перспективи сонячної енергетики під час війни в Україні, 2023. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://Speka.media/p168dv .
Сонячна енергетика в Україні. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://Aveston.com/articles/solar-in-ukraine-2019/ .
С. О. Кудря, Нетрадиційні та відновлювальні джерела енергії. Київ, Україна: НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського», 2012, 304 с.
Енергія сонця. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://generacia.org.ua/?gad_source=1&gclid=CjwKCAjwl4yyBhAgEiwADSEjeNj6S6cn2RWQKCJ_UnBzTz6jMTxn8yCJXL_burjHI4Ut8b_xnZ3AShoCAHgQAvD_BwE .
Способи використання сонячної енергії в будинках і в промисловості. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://isolar.com.ua/ua/price/?utm_source=google&utm_medium=cpc&utm_campaign=google&utm_content=1&gad_source=1&gclid=CjwKCAjwl4yyBhAgEiwADSEjePKSbnBo0DJcb0ZO2MuQRnH8J63RwJziQf7PsNAjOJO_ed5rFmiRQBoCdtsQAvD_BwE .
##submission.downloads##
-
PDF
Завантажень: 61
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:
- Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публікації.
- Автори можуть укладати окремі, додаткові договірні угоди з неексклюзивного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опублікувати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
- Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, оскільки це сприяє продуктивним обмінам, а також швидшому і ширшому цитуванню опублікованих робіт (див. вплив відкритого доступу).