ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ КОМПОЗИЦІЙНИХ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ ХОЛОДНОГО СПІНЮВАННЯ

Автор(и)

  • Т. Е. Римар Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк

DOI:

https://doi.org/10.31649/1997-9266-2020-150-3-65-72

Ключові слова:

структура теплоізоляційних матеріалів, рідке скло, газотвірний агент, поверхнево-активна речовина, активна добавка, наповнювач

Анотація

Досліджено закономірності впливу компонентів рідкоскляної композиції на формування пористої структури композиційних теплоізоляційних матеріалів, що включають гранульоване спучене рідке скло і в’яжуче, яке спінюється за допомогою газоутворювача за температури навколишнього середовища. Обов’язковими компонентами в’яжучого є, окрім рідкого скла, газоутворювач, поверхнево-активна речовина і активна добавка. Як активні добавки для виробництва цих матеріалів застосовані в’яжучі наповнювачі — алебастр і цемент, які зв’язують надмірну кількість води, що міститься у рідкому склі, у своїй кристалічній решітці та дозволяють підвищити міцність теплоізоляційних матеріалів. Як газотвірні агенти використано пероксид водню і алюмінієва пудра, що легко диспергуються у рідкому склі. Утворенню стійких пін сприяє не лише введення поверхнево-активних речовин, але й використання полімерних добавок, що підвищують в’язкість системи і механічну міцність піни. Тому як піностабілізотори вибрані ОП-10 і полівінілацетатна дисперсія, які мають хорошу сумісність з рідким склом.

Дослідження структури теплоізоляційних матеріалів проводилось шляхом електронної мікроскопії. В результаті дослідження в залежності від виду і кількості компонентів в’яжучого визначені такі параметри структури спіненого матеріалу: поперечний діаметр пор, коефіцієнт форми пор, ступінь неоднорідності структури матеріалу, а також його загальна пористість і об’ємний вміст закритих пор. Проведені дослідження дозволили визначити оптимальну рецептуру в’яжучого для виготовлення цих матеріалів, яка задовольняє основній вимозі — виникнення активних центрів повинно відбуватися в мить, коли диспергування газу в матриці (рідкоскляній композиції) досягає межі (насичення), завдяки чому утворюється однорідна дрібнопориста структура матеріалу. Утворення рівномірної пористої структури теплоізоляційних матеріалів забезпечує низькі показники їх теплопровідності і високу міцність, що дозволяє ефективно їх використовувати для теплоізоляції різних споруд.

Біографія автора

Т. Е. Римар, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Сєвєродонецьк

канд. техн. наук, доцент, доцент кафедри хімічної інженерії та екології

Посилання

М. Ю. Иванов, «Энергоэффективные утеплители в строительстве,» Труды Братского государственного университета, серия: Естественные и инженерные науки, т. 3, с. 161-166, 2012.

Т. Н. Радина, и М. Ю. Иванов, «Использование техногенных промышленных отходов для производства эффективных строительных материалов как способ охраны окружающей среды,» Вестник Белгородского государственного технологического университета им. В. Г. Шухова, № 8, с. 261-262, 2004.

Л. П. Зарубина, Теплоизоляция зданий и сооружений, 2-е изд. СПб., Россия: БХВ-Петербург, 2012, 416 с.

Н. И. Малявский, «Щелочно-силикатный утеплитель. Свойства и химические основы производства,» Российский химический журнал, т. 4, с. 39-45, 2003.

СТБ 1338, Пенопласты жесткие полиуретановые и полиизоциануратные, 2002.

Н. Г. Шплет, Требования к пенопластам, применяемым в качестве термоизоляции строительных конструкций. Л.: Полимерные материалы в гражданском строительстве на Крайнем Севере, 1983, С. 89-92.

##submission.downloads##

  • PDF
    Завантажень: 150
Переглядів анотації: 147

Опубліковано

2020-06-24

Як цитувати

[1]
Т. Е. Римар, «ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ КОМПОЗИЦІЙНИХ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ ХОЛОДНОГО СПІНЮВАННЯ», Вісник ВПІ, вип. 3, с. 65–72, Черв. 2020.

Номер

№ 3 (2020)

Розділ

Машинобудування і транспорт

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, згодні з такими умовами:

  • Автори зберігають авторське право і надають журналу право першої публі­кації.
  • Автори можуть укладати окремі, додат­кові договірні угоди з неексклюзив­ного поширення опублікованої журналом версії статті (наприклад, розмістити її в інститутському репозиторії або опубліку­вати її в книзі), з визнанням її первісної публікації в цьому журналі.
  • Авторам дозволяється і рекомендується розміщувати їхню роботу в Інтернеті (наприклад, в інституційних сховищах або на їхньому сайті) до і під час процесу подачі, оскільки це сприяє продуктивним обмінам, а також швидшому і ширшому цитуванню опубліко­ва­них робіт (див. вплив відкритого доступу).